Codein Purple Drank Нефтекумск

Ну, дык, все началось с того, что я решил себе закладки поискать, понимаешь. Покатил я по своей родной квартале, а здесь такой жёлтый тип на углу стоит, как будто что-то продаёт. Ни секунды не задумываясь, я подошёл к нему и спросил: "Че, пацан, есть у тебя чёрный?" Он повёл меня в один дворик, такой двинутый, что даже страшно было смотреть. А там, напротив обшарпанных скамеек, он вытащил из кармана пакетик с кодеином. Я знал, что этот наркотик для меня как собачий хлеб - просто самое то. Взял его и деньги отдал, и никаких лишних слов.

Ну чтож, имея в руках свою новую покупку, я отправился на пляж. Лето, зной, пляжные красотки - сойду с ума! Подойдя к своей любимой лежаке, я достал кодеин и подготовился к пыхнуть. Никаких завтраков с кружкой чая, братаны, только настоящие наркотики!

Хм, что еще добавить... А! Вдруг я увидел своего старого друга Санька. Парнишка тоже любитель подшаманить, так что я ему сигнал кинул и он к нам присоединился. Не так часто бывает, чтобы мы оба загорали на одном пляже, а уж пыхать вместе - это вообще редкость. Вот такие двинутые мы с ним.

Докурив кодеин, мы решили зайти в тёмный переулок и попробовать еще пару штук. У Саньки всегда есть что-то интересное. На этот раз он вытащил из кармана крек. Вот это да, думаю я себе, а у нас тут такая находка! На скорую руку мы приготовили дозу и зажгли. Огонь во рту, голова в облаках - классное варево! Наваляли мы кодеина и крека, а тут нам на глаза попался еще один тип, который решил с нами поддружиться. На вид он был какой-то странноватый, но нам вообще пофиг, никто нас не сможет понять, только наши!

Разговорились мы, пришли к выводу, что нам не хватает адреналина. Саньку тут же осенило: "Я знаю, где взять амфетамин! У нас недалеко есть один крутой наркоман, которому все подвластно." Не долго думая, мы отправились в эту сторону, полные желания испытать настоящий кик.

Через некоторое время мы нашли этого крутого наркомана. В его доме было полно интересных штук, но главное - амфетамин! Конечно, без денег нам ничего не отдали, но это не было проблемой. Мы готовы были отдать все, лишь бы получить свою дозу адреналина. Получив свои пакетики, мы решили не терять времени даром. Сразу же двинули на пляж и приготовились пыхнуть амфетамина.

Ну что, пацаны, готовы сойти со своих мест и побыть настоящими наркоманами?

Взяв по пакетику амфетамина, мы зажгли его и глубоко вдохнули. Раз! Два! Три! И раньше, чем мы успели посчитать до десяти, в наших головах начался настоящий фейерверк. Мы ржали, плялись, менялись местами как два дикаря. Да, братаны, такие пироги мы были! Давайте, еще разок... и еще разок.. и еще разок... А что произошло дальше? Честно говоря, я уже не помню. Черный кодеин, крек, амфетамин - все это стало сплошным белым шумом. Я танцевал на пляже, словно никогда не смогу остановиться. Но пока я кайфовал, мои друзья снова и снова загорали на пляже, пыхали свои пакетики и погружались в свой собственный мир.

День прошел, ночь наступила, а мы все еще курили и погружались в наш дурдом. Время смыкалось, стиралось, мы сливались с вечностью. Но ведь именно для этого мы и наркоманы, чтобы забыться, чтобы ощутить настоящую свободу, которую каждый день так сложно найти.

Так и закончился мой день на пляже, полный закладок и наркотических кайфов. Я вернулся домой, сошедший с ума, но счастливый. И никогда не пожалею о том, что я попробовал все эти сумасшедшие вещи. Ведь это моя жизнь, моя правда, мои выборы!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!